4 роки Незламності: історія нашої сили

24 лютого 2022 року ворог прийшов, щоб зупинити наше життя, але ми обрали шлях боротьби. Сьогодні ця дата назавжди закарбувалася в серці кожного з нас. Чотири роки тому ми прокинулися в іншому світі, але не розгубили головного — нашої єдності.
Для нашого ліцею це були роки іспитів не лише на знання, а й на людяність, мужність та вірність Україні. Ці «4 роки Незламності» — історія про те, як наші діти подорослішали за мить, як вчителі стали волонтерами, а стіни ліцею перетворилися на справжню фортецю духу.
У кожному уроці під час тривог, у кожній зібраній посилці на фронт, у кожному успіху наших учнів — наша спільна відповідь ворогу. Ми стоїмо. Ми вчимося. Ми віримо.
Ці чотири роки стійкості стали можливими завдяки надлюдським зусиллям наших воїнів, серед яких — батьки наших учнів та наші випускники. Особливу, невимовну вдячність ми висловлюємо тим, хто віддав найдорожче — своє життя — за нашу свободу. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих героїв, наших випускників та захисників, чиї імена назавжди вписані в історію ліцею золотими літерами. Їхній подвиг — це фундамент нашого майбутнього, а наш обов’язок — бути гідними цієї ціни.
Ми дякуємо кожному захиснику, завдяки кому сьогодні в класах та в онлайні звучить рідна українська мова.

24 лютого — дата, що стала точкою неповернення та назавжди змінила траєкторію нашого життя. Сьогодні, через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення, у нашому ліцеї відбулася особлива лінійка: «4 роки. 1461 день гарту: наша воля міцніша за сталь». Цей захід став маніфестом не страху, а неймовірної сили українського духу.

Урочистість розпочалася із загальнонаціональної хвилини мовчання, яка змусила затамувати подих. Під суворий метроном на екрані з’явилися обличчя наших загиблих випускників — теперішніх небесних вартових України. Одразу після цього стіни закладу сколихнув Державний Гімн, що звучав як спільна присяга кожного ліцеїста та педагога, звернена до наших захисників.

Творча частина заходу відобразила весь спектр емоцій, які пережив наш народ за цей час. Через поетичне слово про рідний дім, глибоке вшанування незламності Харкова та потужні ритми «Музики спротиву», присутні відчули трансформацію нашого болю у зброю. Хореографічна композиція «Буде весна» нагадала про невпинну силу життя, що пробивається крізь темряву війни, а пісня про матір стала символом вдячності батькам за виховання справжніх патріотів.

Ми завершили лінійку словами глибокої шани Збройним Силам України за кожну можливість навчатися в рідних стінах. За ці 1461 день ми стали міцнішими за граніт. Ми — покоління переможців, яке вистоїть і обов’язково здобуде мир.

Разом ми — нездоланна стіна! Слава Україні!